Розкриваючи таємниці WWE

Мейвен Хуффман

Привіт, хлопці, з вами Мейвен.
Ми всі знаємо, що у WWE все визначено наперед. Це – сценарна розвага і в ній існує багато всяких фокусів, щоб визвати до видовища довіру. Зараз я вам розкажу секрети з моєї WWE кар’єри, а саме як робили блідінг, як виснути на канатах і піти при цьому з рингу цілим, і, звичайно ж, як розбивати скло і про цьому не пошкодити оце вродливе обличчя з макіяжем задурно. Ви багато що дізнаєтеся, тож починаймо!
Перш за все я покажу як в WWE роблять блідінг і тут величезне попередження – це не відео не про те, як це робити! Не треба робити це! Мене тренували для цього професіонали, я це практикував – а ви ні! Тож не робіть це вдома! Серйозно! Ця інформація лише для освітніх та розважальних цілей.
Тож, у WWE одна з речей, з якими ви повинні впоратися, є блідінг. Ми, до речі, не називаємо це так – в нас зветься підкольоритися. Але коли ви у матчі, як же саме це зробити – підкольоритися? Ми звемо це «штукою»(Мейвен використав слово «gig». Це складно перекласти буквально в цьому контексті, пряме значення – це підробіток. Найближче, це коли вас питають, «а ти таку штуку можеш зробити» (станцювати твіст, налагодити сервер, наприклад). Тому й переклав як «штуку» в значенні щось, що треба зробити, але це не ваше звичайне заняття чи річ). Я збираюся розкрити вам, як я робив ці «штуки» і де саме на тілі я Їх пломбував. І ніхто на сидіннях и ви вдома ніколи не бачили поки я їх не потребував.

Для того щоб зробити «штуку», реслеру WWE потрібно три речі. Це – скотч, лезо бритви –і мене навчили користуватися двостороннім таким лезом, і, останнє, ножиці.



Спочатку беремо лезо і це дійсно справжнє реальне лезо, то ж я з ним надзвичайно обережний. Чого мене навчили і що я завжди з того часу робив – ви берете ножиці и обрізаєте його. Зазвичай я завжди робив ось такий трикутник. Чому трикутник – ваша мета це мати невеликий шмат леза який буде стирчати назовні з скотчу.



Потім просто загортаєте і загортаєте, аж доки не отримаєте форму, яку можна використовувати. Деякі хлопці обрізають цей «держак», роблячи його меншим, я ж особисто надаю перевагу більш довгим «лезам», і я зараз скажу чому.




Ви збираєтеся сховати своє лезо... – хлопці роблять це численними засобами. Хтось в взутті, хтось примотує до тулуба, я ж завжди кріпив це на свій зап’ясток. Я все одно ж его завжди замотую,тож це дуже легке і зручне місце носити це.



А зараз… З скетчем на зап’ястку… Ось ключ. Мені потрібно декілька зайвих шматків скотчу і скажу чому.
Коли ваш зап’ясток замотаний і ви хочете дістати оцю «штуку», і це має бути легко в матчі. Хлопці різним шляхом чинять це, я ж завжди клав це на зап’ясток.



Ось чому я надаю перевагу більш довгим «штукам». Я кладу це сюди, держаком так, щоб трохи стирчав, тож зажди знаю де маю ухопити, і потім просто кладу зверху оті зайві шматки скотчу. Деякі хлопці не люблять що б це стирчало, це .. одночасно і недолік, і перевага. Залежить, що вам особисто більш підходить. Я завжди хотів знати, де моя «штука», тому що якщо мені це треба у матчі, коли суддя чи люди… коли їх увага не привернута до мене, і я там оверселлю щось чи щось там роблю, і от-от маю підкольоритися, це завжди було просто – я завжди знав, де воно, міг зняти один чи два шматки скотчу, і ось моя штука вже у мене в пальцях.



Інші, які не люблять щоб стирчало, кладуть це посередині, і використовують менший шмат. С таким же самим трохи випираючим краєм леза, але вони не хочуть, що б це трохи виглядало ззовні, за скотч на зап’ястку. Вони кладуть це прямо в середину, і це зазвичай взагалі не видно, але вони також кладуть один-два шматки того скотчу щоб не було видно.



Я завжди надавав перевагу моїй «штуці» з держаком, просто тому що так легше. І я знаю закон Мерфі. Якщо щось може піти не так, воно обов’язково піде не так. І я не хочу бути на місці того, хто відкриває свою штуку – по суті це шматок скотчу – і це лез приклеїться до того шматка, що трапляється майже кожен раз ця «штука» прилипає до того скотчу.



А потому на ринзі чи десь поруч незграбно намагаєтеся дістати оцю «штуку» з цього шматка, я навіть бачив як у людей не виходить дістати і вони просто витирають свого лоба цім скотчем, сподіваючись що це спрацює, сподіваючись що вони таки здобудуть свій колір…



Ніколи не хотів пошитися в дурні отаким чином, тому завжди використовував лезо з цім хвостиком. Даю слово, що той час у HWA, де я вивчав це, вартував кожної хвилини.

Ну, камери відвернулися від вас, і ви знайшли «тихе місце», зазвичай це за рингом, біля його покриття так близько, як можете(невдовзі скажу чому). Зняли шмат скотчу, дістали «штуку», і тут йде третій крок до пілкольорування. Звичайно ж, ви взяли лезо і гострим кінцем вдарили в лоба.



Повернули.



Напружилися.



Що це чинить? Воно відчиняє ваші капелляри, у вас тече кров, і це приводить вас у «товарний вид». Як тільки ви отримали свій колір, у вас тече кров, у вас в рука все ще ця штукенція. Що з нею робити, куди дівати? Якщо ви за рингом біля покриття, вочевидь найліпше і найлегше і найбезпечніше буде швиргонути це під нього. Але, перше правило! Ніколи не лишайте це там, де можуть знайти фанати, тому що, звичайно ж, ви не хочете щоб вони цім порізалися, ви не хочете залишити їм нічого, що може їм нашкодити будь-яким чином. Якщо ви це зробили на рингові, ви можете підкликати рефері до себе і, коли він підійде до вас, спробувати безпечним чином йому це передати, і він точно знає, що саме ви збираєтеся вчинити, тому що ви з цім до нього підходили раніше того дня. Але ваша найголовніша мета, ніколи не дозволяти цім штукам наближатися до фанатів. Звичайно ж, ми хочемо зберегти цю таємницю, як саме ми підкольорилися, але значно важливіше, що ми не хочемо, щоб вони нашкодили собі таким чином.

Зараз ви знаєте, яка WWE реслери підкольоруються, але знову ж таки! Попереджую! Не робіть це вдома! Ця інформація лише для освітніх та розважальних цілей! Мене цього тренували. А вас ні. Тож, будь ласка, бережіть себе.

А зараз давайте побалакаємо про найбільш відому зброю WWE – сталевий стілець, і мене весь час, щотижня питають – а як імітувати удар стільцем? І проста відповідь – ніяк. Ось чому їх уникають, і ось чому ви дужне рідко бачите використання таких стільців. Ми зараз знаємо набагато більше о струсах мозку, ніж знали усього 20 років тому, то ж нагадую – бережіть себе. Коли мене питають про удари стільцем, люди, по факту, завжди думають, що вони несправжні, що це імітація, що вони якось оснащені. І якщо чесно – ні. Це справжні стільці.



Хоча є таємниця, яка схована за цім – стільці які використовують, якими били мене по голові у Королівській Битві 2002 року, це не найтяжчий стілець, який має WWE.



Він з алюмінієвого сплаву, менш спресованого металу. Ось це і є прихована частина цього, коли били мене по голові, воно вигнулося від неї.



Але це дійсно справжній удар, не імітація його. Але є ще трохи інший удар стільцем, який я приймав, і це… А ось тут є таємниця також. Я знову працюю з Трунарем, на початку моєї кар’єри. Після Королівської битви між мною і Крісом Джеріко влаштований матч за чемпіонство. Ось матч наближається до кінця – і тут з’являється Трунар і руйнує мені вечір. Мене викидають з рингу – чого б мені взагалі не хотілося, кладуть стілець до горлянки, загибають голову назад і плющать вниз прямо на стілець.





І для кожного це виглядало як повне знищення. І якщо вже бути повністю чесним, якщо вас спіткало це протягом дня, це відчувається дуже руйнівно, хех. Якби ж я не вивчив таємницю, і цією таємницею є тримати міцно стілець обома руками. Він загибає мені голову назад, начебто для сильнішого удару - і хапаюсь за стілець обома руками.

Виглядає так, як Трунар сам дотискає стільця мені прямо до горлянки, але весь цей час стілець контролюю я.



І коли вин жбурляє мене на нього, я контролюю відстань від стільця до своєї шиї – я вирішую, наскільки це має бути близько.



Тож після удару моє горло ніколи навіть не доторкалося тут до стільця – і що тут реально круто, що цілий натовп цілком переконливо бачить, що мене жорстоко поранили прямо в шию, і знову ж таки я міг це зробити лише тому що обидві руки були на цьому стільці увесь час.



Ну і якщо подивитися на речі реально, це було одно з найлегших моїх падінь за весь час.

Наступна таємниця, з якою я хочу поділитися, це як повиснути на канатах рингу. Це візитна карточка Тріпл Ейча і це сталося після перепалки з ним. Він бере мене, жбурляє в канати – і замість того, щоб перелетіти через них я пролітаю и заплутуюся в них.



Мою шию затискає в них кінець кінцем, і що я люблю в цьому прийомі, це люди роками сперечаються – а це нещасний випадок чи частина шоу?



І я можу вам зараз сказати – це частина шоу. Ось вам таємниця. В дійсності, цей прийом ми практикували більшу частину мого часу у WWE. Щоб це можна було зробити, два канати – верхній та середній – мають бути послаблені більше, ніж зазвичай. І кожен у карді того вечора має про це знати і бути обережними коли вдаряються в них. А сама суть таємниці - ви маєте нирнути головою в канати так низько, як можете, впевнитися що схопилися за обидва канати обома руками, а решту гравітація зробить за вас.



Це буде виглядати наче ви застрягли в них, як щось несподіване, таке, що б не мало б трапитися. Це працює, тому що таке побачиш нечасто. Це не те що ви бачите прямо кожної ночі. І коли я захомутаний там, чи відчуваю я якійсь біль, коли кричу від агонії? Ні, насправді ні. Я можу в будь-який момент звільнитися від тиску за допомогою своїх рук. Але коли це грає Хантер, просто дозвольте йому це зробити – дозвольте Ей Ай вистрибнути на ринг та звільнити свого учня.



Це повністю знищує на секунду недовіру до того що коїться зараз, і люди роками сперечаються – чи це нещасний випадок чи це частина шоу.

Наступною таємницею буде… Три епізоди. Скажіть, а що в них спільного?







Визначили? Дозвольте мені підтвердити, якщо ви здогадалися – весь час атакують ліву сторону. Кожен, кого навчали реслінгу в Сполучених Штатах, буде сам навчати вас завжди працювати з лівою стороною суперника. І під стороною зліва я маю на увазі ліву руку та ліву ногу.
І чому ж? Ви завжди розумієте, що якщо хтось працює з вами лівою стороною, і селить саме цю сторону тіла, чи діє так, наче з цією стороною тіла щось не так, то все добре.



І вам треба менше чимось перейматися у своїй голові у цей час. А вже ж повірте на слово, перейматися на рингові і так є чим. Як зреагує натовп, чи добре я вдарив і багато чого. Знаючи оце, ви завжди працюєте з лівою стороною. Якщо ви в атаці – ви б'єте руками і ногами, вивертаєте суглоби саме лівої сторони. А якщо ви у захисті – то корчитеся від болю і селити це усе саме через ліву сторону тіла. Може ви можете сказати що так усюди – ні. В Мексиці, наприклад, працююча сторона – права.



Тож я знаю, що для хлопців, які мандрують по різним країнам і промоушенам це завжди одна з тих речей, які необхідно вивчити, яка саме сторона працююча.

І остання таємниця – це один з найвідоміших фактів моєї кар’єри, і про це, чесно кажучи, мені нагадують щотижня.

Ну що ж, дозвольте мені влаштувати цю сцену для вас. Королівська Битва 2002 року. Я викинув Трунаря з рингу. І після того, як я його викинув, я мав підкольоритися, про що ми вже говорили раніше сьогодні. Але після цього навіть ми продовжуємо бійку, ми боремося.



Ну ця бійка в одні ворота, але він б’є і ганяє мене через всю арену аж до другого рівня, де я намагався втекти, відповзти і загубитися серед фанів.



Він забрав мене від них і швиргонув у апарат для попкорну.



Кожен згадує отой автомат для попкорну і завжди питає «Мейвен, як ти пролетів через це скло?»
Ну, сьогодні не просто розкажу. Покажу.
Ось це і є той тип скла, через яке я пролетів.



Це відоме як цукрове чи цукерочне скло. Це роблять з цукру та води, потім доводять до кипіння, охолоджують і вуаля – цукрове скло. Я впевнений що є якісь додаткові один чи два кроки щоб зробити це, але мені це знати не потрібно для того що через нього пройти. Вони влаштували мені маленьку демонстрацію, де показали що це цілком безпечно. І не може порізати чи якось пошкодити жодним чином.
Якщо ви дивилися фільм чи серіал, там майже кожного разу є сцена, де хтось має вдаритися і розбити скло. Саме цим вони і користуються. Але як же це виглядає? Давайте дізнаємося.
Для вас, хлопці.



От халепа. Ще раз.



Божевілля чи не так? Особливо коли берете і ще куштуєте його. На смак, до речі, не дуже, взагалі не відчувається як цукор.
І ви самі можете подивитися, це виглядає як уламки справжнього скла, ніхто навіть і не подумає, що це може не так.



Але ця штуковина цілком безпечна. Хоча це все ще має гострі края, тож якщо ви прибираєте після уламки – краще побережіться.



Ось вам я і розповів парочку таємниць на додачу до моєї розповіді про стероїди. А про це вже можете дізнатисяотут.