Реслери, які відчували ненависть до мене
Мейвен Хуффман
Привіт, хлопці! З вами Мейвен. З 2001 по 2005 рік я був реслером у WWE. Як і на будь якій іншій роботі там є люди, яким ви не подобаєтеся, і хтозна чому. То ж я чіпаю цю тему, тому що ви, хлопці, питали мене за це. Ви казали, хлопці, у коментарях що я був надто добрим хлопцем. То ж сьогодні я вам розповім за тих, кому не сподобалося, що я потрапив до WWE, і чому я їм не сподобався. Буде уфф… Цікаво. То ж починаємо.
Людина тисячі захватів, Дін Малінко.
В цьому переліку більшість буде реслерами. Ну, у мій час там Дін був агентом. Агент це… Більшість з них реслери у минулому, хтось, хто має непоганий такий бекграунд за собою у цьому бізнесі, це от саме завдання агента – створити непоганий матч для вас. Дін дозволяв собі в’їдливі коментарі кожного разу, коли він працював над моїм матчем, будучи моїм агентом. Він не пропускав жодної можливості виказати, що він думає про мене. Він трохи перегнув палку і це переросло у ненависть. Дін… Думаю, що він не насолоджувався роботою з кимось, хто був таким недосвідченим, був мало що спроможний робити на рингові. Пам’ятаю, коли я зробив хiлл-терн, з бейбі-фейсу до поганого хлопця – це було найперше моє хаус-шоу. Я працював з Шелтоном Бенджаміном - я не мав і гадки що робити. Я вийшов туди, відпрацював. І потім, коли я сказав, що з мене цього досить, він просто погодився з цім. Я не дуже переймаюся про те, що інші думають про мене, я тут не для того щоб кожен був через мене щасливий – але є шлях донести до мене здорову критику ну і є ж в мені хоч трохи гарного? І я не відчував, що він робить саме це. Він давав зрозуміти лише, я йому не подобаюся і він не хоче працювати зі мною.
Можливо я ніколи більше не побачу Діна – і я гадаю що його це цілком задовольняє. Ну і себе я також знаю.
Наступний у цьому переліку… Ехх. «Тест», Ендр’ю Мартін.
Тест був одним з тих реслерів, що просто ненавидів тих, хто прийшов у цю справу з "Tough Enough!” – це стало очевидним одразу як тільки я туди потрапив. Його планували покласти у кард Wrestlemania 18. Не знаю, чи мав він реслювати з Голдастом, що зробив я, але за три чи чотири тижні до Wrestlemania 18 вони все переграли. І вони проінформували мене, що я буду у карді Wrestlemania 18. І що це означало? Це означало, що я отримаю дуже непоганий заробіток за цей день за його рахунок – він лишився цих грошей через мене і через це він був дуже злий. І я це повністю розумію. З часом наші стосунки поліпшилися, я і він працювали разом. Ми отримаємо багато питань про, ну, як би ви це назвали, що там за лаштунками цього… Чи я називав його по імені, чи по імені його гімміку... Ну, я завжди називав його Тест. І я зрозумів, зрозумів що нарешті виграв – коли одного дня він виправив мене і сказав називати його Ендр’ю. Я не знаю як, але я зрозумів, що ми таки перейшли з.. отих, хто мусить працювати разом, до друзів. Коли я потрапив до Темпо (місто у Флориді), в 2008 році, він жив у Ченнелсайді. І я так, дав йому знати, що я їду до цього города, і він одразу відповів мені "Мейв! Як доберешся сюди, давай потусимо разом!". Я там пробув у його компанії день чи два, і він сказав мені: "Мейв! Коли я перший раз побачив тебе, я ненавидів тебе".
А я все ще маю його номер у моєму телефоні.. І до сьогодні. Я сумую за ним.
Наступним у переліку є.. Мій суперник по "Tough Enough", Кріс Гарвард або Кріс Новінськи.
Я б не сказав що це особиста ненависть, не, це не було особистим. Ми були суперниками. Кріс та я одразу ж зіштовхнулися лобами, але це мало статися.. Ми були тими особистостями, які неодмінно мали зіштовхнутися одна з одною. Ми.. Я б сказав, були "заклятими ворогами" на той час, на час шоу, але це тому що ми обидва хотіли одного. Пам'ятаю, одного разу він таки заліз під мою шкіру на Tough Enough!. Він сказав, що.. що я не дуже гарний атлетично.
М: Я знаю, як грати у захисті у американському футболі.
К: Для цього треба бути вдвічі більш атлетичнішим, ніж ти є
М: Ти бачиш лише те, що на поверхні, ти й гадки не маєш який я атлет. Та ти навіть найменшої гадки не маєш, який я атлет.
К: Ну маю маленьку …
M: Гадки не маєш. Навіть і близько до якоїсь гадки не стоїш
Мені 23-24 роки. Це підірвало мою дупу. Це був удар у спину, тому що до цього моменту все моє життя було сповнене атлетики. То ж коли він сказав мені це, це вразило дуже глибоко. І це вплинуло на мене набагато сильніше, ніж вплинуло б на 46-річного Мейвена. Зараз, можливо, я б відповів "Маєш рацію". Що ми не знали, коли були у Tough Enough!, що вони одразу збиралися дати роботу, якщо ти, ну, будеш наполягати на тому, що б мати цю кар’єру. Ми з себе витискали все, що могли, реслювали декілька разів, реслювали на деяких лайв-івентах, навіть на кількох Raw та Smackdown. То ж ми оба отримали що хотіли, то ж не треба… зайвого кровопролиття, і з цієї точки зору кого хвилює хто виграв «Tough Enough»? Але, Кріс, врешті-решт, я все ж таки виграв :).
Наступним у цьому переліку – поговоримо про Боба Холлі.
Боб поводився зі мною як із усіма у роздягальні - ненавидів кожного, доки ви не заслуговували на його повагу. Це складно – заробити у нього повагу. Чому? Тому що він вимагає досконалості. Ми виходили на ринг і... ну, відпрацьовували матч, і я кожного разу йшов до нього і одразу ж питав – "Ну як це для тебе?". І одного разу він просто вилаявся на мене, настільки він був роздратований і розлючений. І це було через те, що мій клоузлайн був не достатньо сильним для нього. Він буквально казився від того, що я вдаряв його не достатньо сильно. Тож, можете закластися, наступної ж ночі і усі ночі після неї, я бив його так сильно як міг – у безпечні місця, звісно. І коли я вертався, що б обговорити матч за лаштунками, як роблять усі реслери – він одразу хватав і тис мене в свої обіймах, хлопав мене по спині і казав – "Ось про що я говорив тоді!". Боб був випробувальним полігоном для багатьох хлопців у WWE. І якщо ви проходили його – деякі так, деякі ні – але якщо ви проходили це випробування, він вітався скоріш із посмішкою, ніж з оскалом.
Наступний у переліку… Мені тут слід вас попередити. Зараз цей хлопець, я знаю, бореться з хворобою. Тож не хочу сильно зашкодити йому, але я маю бути чесним, йому я не подобався. Але знайте, що я не бажаю нічого іншого цьому хлопцеві, крім здоров’я і благополуччя – це Перрі Сатурн.
Перрі з того ж покоління, що і Дін Малінко. Він з тих хлопців, з якими я так і не спромігся упоратись, що б не робив. Він тис мені руку, але це усе. Але я розумію, чому. Перрі дивився на тих, хто увійшов у цей бізнес таким чином як я, як на тих, хто на це не заслужив. І він тут правий – я увійшов набагато легшим шляхом ніж він, і з цим йому впоратися було складно. Він мав право на ці почуття, він цілком виправдано відчував це. Я просто розчарований тим, що ми так і не спромоглися піднятися над цім. Я сподіваюся, що з твоїм здоров’ям все нормально, І... Агов, якщо я можу тобі якось допомогти – дай мені знати.
Наступний у цьому переліку... Робер Роб Конвей.
Роб потрапив у цей перелік через одну причину – через мою підготовчу кар’єру. Після моєї перемоги на "Tough Enough" я реслював на Smackdown тричі і після цього вони відіслали мене на підготовчу площадку. Перш ніж ви побачите готовий продукт на Smackdown чи Raw, чи на якомусь з численних PPV, хлопці проходять через те, що називають підготовчою програмою. Для мене це була HWA(Heartland Wrestling Assosiation) і на той час це було у Цінціннаті. І через дві мілі по шосе було OVW(Ohio Valley Wrestling). Це була інша підготовча площадка, звідки і прийшов Роб. Спершу я мав приїхати до OVW, зустрітися з хлопцями, які будуть у HWA, тому що OVW – це те місце, де знімали наші тижневі шоу. То ж усі хлопці з OVW прийшли подивитися на хлопців з HWA. І я пам'ятаю, Роб просто зміряв мене очима зверху донизу. Він знав, знав, як я сюди потрапив і я не думаю, що він це цінував. Чому? Тому що Роб це місце вигризав зубами. Роб година за годиною виконував нудну роботу, щоб потрапити сюди, намагаючись зробити собі ім'я у світі професійного реслінгу. Роб був з тих, хто кожного разу тис мені руку, коли бачив, але за цім нічого не стояло. Ну і ви знаєте, йдуть тижні, місяці, роки.. І я та Роб якось стали працювати разом. Я гадаю, що тоді він побачив не лише мою повагу до нього, але й повагу до справи, на яку він поклав життя. Матчі, що ми мали, перетворилися для мене на навчальні заняття, в яких Роб допомагав мені стати кращим реслером, ніж я був тоді. І тоді, звичайна річ, ми почали говорити о речах поза рингом і тоді я зрозумів, що ми перетворилися з колег до друзів, і я ціную Роба. Я ціную цю дружбу з ним і сьогодні.
Наступний у переліку.. О, ви його знаєте. Ви його любите. Навіть я люблю. Кажу про «Засранця (Bad Ass)» Біллі Гана.
Йому поклали завдання попрацювати зі мною на початку моєї кар’єри. У нас з ним було багато командних матчів і, можливо, я дещо спаплюжив його роботу. Я розумію, я був новачком, Біллі був ветераном, і якщо ми видавали поганий матч і агенти це бачили – то за це давали прочухана йому, а не мені. Я повністю розумію, чому він не палав бажанням приходити на шоу і бачити моє ім’я у карді, бачити мене у платіжній відомості. Біллі просто тис мені руку, одразу як я тільки потрапив до WWE, і це було все, ми не розмовляли на інші теми, крім роботи. Це змінилося для мене одного разу. Ми були у матчі і Біллі збирався провести мені суплекс… Він тоді працював з натовпом, і я був бейбі-фейсом. Бейбі-фейс завжи має виказувати готовність до бою, бейбі-фейс не може просто лягти і померти, він має бути тим, за кого будуть серця у натовпі. Поки Біллі викликав на себе злість людей, він робив рух, ніби хоче провести мені суплекс, і він витратив на це може трохи більше пари секунд, які були потрібні.. Я скористався цим і реверснув це спритним рухом… Він негайно ж піднявся і зніс мене клоузлайном. І коли він це зробив, я почув "Гарна робота". Тому що я перехопив ініціативу і дав відсіч, і саме це має робити бейбі-фейс. І до сьогодні, оті два слова, що він тоді мені мовив, "Гарна робота", кажуть мені, що мене слухали, мене вчили і вивчали, і… Це було більш ніж двадцять років тому, і це все ще один з найкращих спогадів, що я маю, пов’язаних з рингом, просто ці його два слова "Гарна робота". Я гарантую, що він цього і не пам’ятає, але я і досі їх пам’ятаю.
Наступним у цьому переліку хлопець.. Один з топ-продюсерів, один з топ-агентів зараз у WWE. Але,коли я мав з ним справу у WWE він був, можливо, з тих хлопців, які лише почали підготовчу програму, коли я потрапив туди. Це Джеймі Нобл.
Джеймі був злим, дуже злим, коли я потрапив до HWA. Мій перший тиждень… І я попереджаю вас, в мене були хлопці, які одразу прийняли як свого, але це точно не Джеймі. І знову ж таки, я розумію чому. Був звичайний тренувальний день, як і інші. Ми відпрацьовували базові рухи, не пам’ятаю, точно які саме, але пам’ятаю, що це була практика – передавали таг, приймали таг, вчилися розігріву натовпу, вчилися селити – я був тоді однозначним бейбі фейсом на той час і мав вміти це. Джеймі зайшов до зали і на його обличчі було видно усі ті агресивні почуття, що він відчував. Джеймі визнавав лише один шлях реслінгу – це важкий і максимально наближений до реалізму. Саме тоді був перший раз, коли мені відчутно надрали дупу руками та ногами. Він випробував мене, він дивився, з чого я зроблений, але після цього він трохи покритикував мене – але лише за те, що селити треба ліпше. Джеймі навчив мене того, що як тільки ви прийняли прийом – одразу ж селіть його, фіксуйте його, cкорміть його натовпу – і після цього вже запропонуйте супернику іншу частину тіла для його прийому. Після цього інциденту наші відносини змінилися на кращі з часом. Я вдячний йому – він надав мені безліч слушних порад на самому початку моєї кар’єри. Я щасливий за нього, що в нього така тривала кар’єра у WWE, і це ще один з тих хлопців, в яких, я дуже на це сподіваюся, все добре по життю.
Останній хлопець у цьому переліку це… Хлопець, що дійсно мене ненавидів. Маю на увазі, іншим не подобалося, як я потрапив у цей бізнес чи як склалася через мене ситуація для них – це я цілком розумію. Але цьому хлопцеві ну дуже не подобався я. І чому він останній у цьому переліку – це тому що наші стостунки розвернулися на 180 градусів, мені вдалося змінити погані стостунки на, можливо, найкращі в реслінгу. Звичайно ж, я говорю про мого братана – Дівона Дадлі. Якщо ви читали «Брудні сторінки» (Дirt Sheets - так в реслінгу називають сторінки реслерських журналів, де реслінг показують з точку зору життя, а не сторілайну), чи бачили відео, то почули б, що більшість хлопців, коли говорять про Хлопчиків Дадлі, мають на увазі Буббу. Бубба та я завжди добре ладнали і в мене з ним чудові стосунки і по цей час. І коли хто небудь щось каже про Буббу, то я такий "Це не той Бубба, якого я знаю":). Моя ж історія з Хлопчиками Дадлі почалася з цього чувака, з Дівона. І… Ну якщо бути чесним, не знаю я за що він мене ненавидів. А давайте я його зараз наберу і дізнаємося.
M: Йо, братан!
Д: Як воно, Мейв?
M: За що ти мене так ненавидів?
Д: Ем… Ти був занадто милим в той час.
M: Хахаха! Я хочу розповісти про той матч на Smackdown, коли зустрів тебе, коли зустрів тебе на горіла-позишен, що тоді я сказав тобі?
Д: Ти сказав щось на зразок "Гарний матч", а я такий собі на тебе "Довбаний телепень".
M: Хах!
Д: Хах! Ну ти ж розумієш...
M: Ще б пак! І ти знаєш, люблю тебе.
Д: Люблю тебе, братан. Побалакаємо пізніше.
М: Добре, згодом побалакаємо.
Ну, це було весело. Але він не поглибився у те, що трапилося. Ми розмовляли про те, як інші реслери, не зайняті у матчах, дивляться за матчами по моніторах. І вони дивляться усі матчі, усі промо, намагаючись щось підхопити для себе, на зразок « О, він зробив це і отримав цікаву реакцію» Це наша робота за лаштунками, коли ми не реслюємо. Отже ми.. На пам’ятаю, що то було за містечко, але ж ви знаєте… Хлопчики Дадлі виходять, роблять що мають, видають п`ятизірковий матч, і, ось вони повертаються, спускаються сходами з горіла-позишен, проходять повз мене і я такий "Йо, Дівон! Крутий матч!"… Ви бачили, яка відраза відбилася на його обличчі. Це було прям… Він не віддячив мені, просто пройшов повз, ігноруючи мій коментар з таким виразом. Після цього я і гадки не мав, що говорити, це було як у сторілайні – зав’язка на матч коли вам хтось заліпив по обличчю долонею. Кілька тижнів я тримав дистанцію, обмінюючись лише швидким рукостисканням з Дівоном. Це почало змінюватися в Монтреалі.. В ньому тоді був караоке-бар, в який після шоу ходили реслери. Я вивчав цю стіну, мене бентежив його талант, не лише тому, що він робив все що міг, але й співав він добре. Він ходив туди і співав в караоке, і я – знову ж таки я такий ще зелений у цьому бізнесові, я тримався трохи осторонь і коли Дівон проходив повз мене, я спитав "Можу я купити тобі випити?" Він поглянув на мене, зітхнув і сказав два слова які і досі веселять мене. Він сказав "Білий Zen Andal". Ви ж п’эте "Білий Zen Andal(Можливо це щось про зефірний ель - можливо незрозуміла мені гра слів, про те що Мейвен білий як цей ель - Swordling)", чи не так? Але він дозволив мені купити йому випити і з того часу кордони між нами почали руйнуватися. Думаю, що зробило мене і його добрими друзями, це те що я розмовляв з ним про все, окрім реслінгу. Я цікавився його сім’єю, його хлопцями-близнюками, його життям у Флориді, його зростанням у Нью-Йорку і він дізнавався про мене в свою чергу. Ми не говорили про реслінг в той час, ми говорили один про одного, таким чином і зав’язалася дружба. І коли мені справді це знадобилися, це тоді коли вони розділили шоу на два. Raw та Smackdown тоді пішли різними шляхами, і мені потрібен був хтось, з ким я зможу їздити у машині, і хто відгукнувся мені? Дівон. Ми дійсно стали братанами, коли, як ви знаєте, я зламав собі ногу в Калгарі, і я тоді їздив з Дівоном. І Дівон… Дівон буквально усю ніч простояв біля мене у шпиталі. Хоча наші стосунки почалися дуже невдало, я радий, що вони зараз такі міцні. Я люблю цього хлопця, і це на все життя. Люблю тебе, брат!
Посетители, находящиеся в группе Гості, не могут оставлять комментарии к данной публикации.