10 WWE рухів, які боляче виконувати від Мейвена.

Мейвен Хуффман

Привіт, хлопці, з вами Мейвен.

Ми все знаємо, що реслінг це форма мистецтва між двома суперниками, які обмінюються рухами, які виглядають завдаючими багато руйнівного болю. Але насправді часом рух може завдати більше болю саме його виконавцю, ніж тому, хто його приймає. Тож які це? Залишайтеся зі мною, і я розповім вам про декілька таких болячих рухів, які мені довелося виконувати – і я ненавидів їх виконувати.

Щоб розпочати такий перелік, мені треба пригадати кожен рух, який я виконував в майже кожному матчі моєї кар’єри. І це спінінг-гіл-кік ( spinning heel kick, буквальний переклад – закручений удар каблуком).



Це удар доволі легко виконувати, якщо людина, на яку адресуються прийом в правильному місці і я міг цей удар зробити з будь-якого положення свого тіла. А їм все, що потрібно було зробити – це підняти руки, щоб заблокувати це.

Важка частина для мене ж – це приземлення. Кожного разу, коли я кидав цей кік, я приземлявся, наче приймаючи повер-бомбу з доволі великої висоти. І, якщо не виходило добре закрутитися, приземлялася першою моя дупа чи просто набік, через що не вдавалося добре згасити падіння. Ну й кожен ж розуміє, що коли ви падаєте униз, з вашим імпульсом руху, і не можете зробити це м’яко, постраждає ваш хребет – його стискає.

Пам’ятаю, кидав я їх і мусив я їх кидати у майже кожному матчі, тому що в мене не було ну дуже багацько рухів у наборі. То ж це точно був непоганий рух, який я завжди міг видати, але я ніколи не знав на 100 відсотків, як я приземлюся. Часом людина, яка приймала цей рух, робила це дуже м’яко, і я навіть не відчував цього, а часом вони гасили мій імпульс прямо у повітрі і я падав не там, де мав би.





Це не той рух, який я прямо взагалі не бажаю робити, але цей рух я точно відчував після матчу. У душі, коли їхав машиною, коли був у готелі наступного ж дня, коли прокинувся – а моя спина болить, бо пошкоджена. І я все ще відчуваю це, через 20 років.

Наступний рух – це ну майже кожен рух, який виконується з рингу за його межі. Це може бути планча, суїцайд дайв, чи кросс-бади з верхнього канату.



Кожного разу, коли ви робите щось з рингу за його межі, ваш суперник має одну і лише одну задачу – спіймати вас. Вже ж повірте мені, в вашому переліку справ точно знайдуться більш цікаві речі, ніж ловити немаленького такого хлопця, який летить до вас у суїцайд дайві. Я це вам обіцяю. Але це рух, на який ви зібралися, пообіцяли собі, що все буде добре, приготувалися до того, що може статися найгірше, і вони не спіймають вас, що часом вони і не можуть зробити…



Ви просто маєте бути готові до гіршого і сподіватися, що вони там будуть і піймають вас. Більшість часу у моїй кар’єрі, коли я вилітав за межі рингу до підлоги, суперник був там і приймав мене. Але – не завжди. Час від часу це було не так. Ну і пам’ятайте! Ми не можемо одурити гравітацію. То ж коли ви у повітрі та летите донизу, ви можете не так приземлитися коліном. Не так впасти на лікоть. Я навіть неправильно падав на плече. І це вже точно не те місце де ви хочете бути – це сповнене болю відчуття, коли ви підводитеся.

Пам’ятаю, я працював з Марком Генрі. Я мав стрибнути з канатів на Марка за рингом. І він був там для мене. Він бездоганно спіймав мене.



Але знаєте отой закон Мерфі?



Що може піти не так, піде не так. Коли я приземлився і він ловив мене, потім я приземлявся закрученим і вдарився коліном – так, як ви вганяєте штопор у кришку пляшки і я все ще…



Я все ще відчуваю той біль, який пронизує моє коліно. І все що я міг робити – це намагатися перетерпіти, тому що шоу мало тривати. Ну... Це згодом призведе до проблем з коліном, які, можливо, розпочалися саме тієї ночі. Кожного разу, коли ви щось робити з верхньої позиції до підлоги за межами рингу, будьте готові. Є досить такий непоганий шанс, що від цього більше постраждаєте ви, ніж ваш суперник.

Наступний рух у моєму переліку мав стати моїм новим фінішером саме перед тим, коли мене… випхали з WWE. Це відомо як бекстеббер (backstabber, буквально – удар гострим предметом у спину, заколоти у спину).



У мене він став відомий як еМ-пложен(гра слів. Implosion, що означає завалити когось, змінено на неіснуюче але подібне слово Mplosion, з натяком на виконавця – Maven). І від нього я був в захваті. Я був надзвичайно радий тому що нарешті я маю якійсь фінішер, що виглядає досить руйнівним, що виглядає завдаючим багато болі супернику. Але ні…

Це був шлях завдати болю собі, ніж опоненту. Ідея цього руху в тому, що ви схоплюєте суперника за підборіддя, підстрибуєте, що покласти обидва ваші колена на його спину, и падаєте на свою спину. Коли ви проводите падіння, вага його тіла – оце болючий тут момент – повністю припадає на мої коліна та спину. Таким чином, до своєї звичної ваги в падінні додається ще й вага опонента – а це дорослий вже чоловік. Мене наче затискає між ним та рингом, як у сандвічі.



Не згадуючи вже про те, що це вбиває коліна, кожен раз я б приземлявся з спиною суперника на них. Це б здавлювало мої коліна в неприродньому стані щоразу, коли я це виконую. Гадки не маю, що сталося б з моїм здоров’ям, як би я мав проводити цей фінішер десь 5 чи 10 років. Але знаю, що за ті два тижні, які я це робив, саме це був зовсім не той рух, який я бажав провести жодному.

Це не є звичайною справою, отримати новий фінішер усього за декілька років своєї кар’єри, і я цім повністю завдячую Фіту Фінлі. Ми працювали з ним, і якось я опинився за межами рингу, і він подумав, що це був би дуже гарний рух, і він знав, що я виконую міссл дропкік (missile drop-kick), який був недостатньо руйнівним як для фінішера. То ж він навчив мене, як використовувати цей рух, і я став використувати цей рух за два тижні до мого звільнення. Після мого звільнення цей рух передали до Карліто, і він став його фінішером на кілька років.



То ж, Карліто, друже мій… на здоров’я :). На здоров’я :).

Рух, який я використовув до Емпложен в якості мого фінішеру, відомий як Гало ДіДіТі(Halo DDT).



І ми тут знову поговоримо про гравітацію. Гравітація – це не ваш друг, якщо ви вже потрапили у реслінг, але водночас це єдиний ваш союзник у кожному реслінг матчі. Гало ДіДіТі це був ще один рух, який мав виконуватися з канатів, і я мав використовувати силу тяжіння для приземлення на ринг. І, що робить цей маневр болючішім більше для мене, ніж для приймаючого – це те, що все що має робити мій суперник, це піймати мене в свій кут зору і потім просто впасти на свое обличчя. У той час як я мав, стрибнувши с канаті, перегрупувати своє тіло головою до канатів, і приземлитися у якійсь прийнятній і не дуже зашкварній позі…



І біль я відчував тому, що приземлення відрізнялося в залежності од того, кому я мав це провести. Декотрі без проблем падали на обличчя, і тоді це відбувалося легко, а з іншима..



Можливо, були проблеми за таймінгом, що могло бути через мене - тому що цей рух використовується не так вже й часто. То ж це доволі складний рух для того, щоб спіймати правильний таймінг. Але через це час від часу я був змушений приземлятися на бік, і мій таз прямо таки протягувало по рингу…





З іншими я міг приземлятися на лікоть чи плече.



Не те що б отримувати через цей рух травми було звичним явищем, але Гало ДДТ, можливо, взагалі не відчувався опонентами, і ніхто з них не думав щось на кшталт, не хочу я це приймати, тому що для них це просте падіння. Але кожен раз, коли я його виконував, десь у моїй свідомості була думка... Чи щось на кшталт подиву, а як же я приземлюся цього разу. Тому що я розумів. Травма завжди десь поряд з рингом.

Наступний рух з мого переліку. Це таке лайно, що я зробив його лише один раз за всю свою кар’єру в одному з моїх перших матчів, які я мав провести. І це мунсолт (Moon Salt – Місячне Сальто).



Ви бачили вже тисячі мунсолтів. А зараз от на секундочку поміркуйте. З отих усіх мунсолтів, що ви бачили, як багато з них дійсно є взаємодією двох? Коли падає дійсно на суперника? Подумали? Не так вже й багато, правильно? А чому?

Розумієте, коли ви робите сальто назад з верхнього канату, це тяжко. Ще тяжчіше, це неймовірно важко – приземлитися безпечно на когось з такого положення. Тож більшість реслерів, які збираються мати мунсолт у своєму наборі рухів, мають такий, де вони збираються не влучити.



І я збирався мати такий самий, коли моя кар’єра тільки розпочиналася. І я до реслінгу потрапив з думкою, що мунсолт це як два пальця об асфальт. Просто один з моїх рухів, за які мені платитимуть. І ця думка в мене була аж до момента, коли я зробив свій перший мунсолт на Smackdown-і в матчі проти Теза.

І Тез… Знову ж таки, він бездоганно перекотився у бік, але коли я впав, то приземлився так, що з мене просто вибило все повітря.



Це трохи лячно. Тому що це рух з повним переворотом, і якщо ви зробите повний пероворот, ви трохи пошкодите ступні, але якщо ні…
Ви приземляєтеся на свою голову. А це вже не добре для будь-кого. То ж це був момент, який вразив мене в перших з моїх матчів. І я собі сказав – це не те через що я маю турбуватися, коли розпочинаю матч. Тому що розпочинаючи матч проти Теза, я турбувався. Мене непокоїв цей мунсолт весь день. І моя стурбованість проявилася, коли я мав зробити найважчий рух тієї ночі… І.. Це було легко для Теза. Чи він хоч щось відчув? Ні. Він просто перекотився. Я був тим, хто прийняв на себе усе, і ось чому він у цьому переліку.

Ну а зараз.. Який ж був найболючішій рух, який я мав робити що разу раз за разом за мою кар’єру? Це міссіл-дропкік (mіssile-dropkick - снарядний пинок).



Через який я мав провести артероскопічну операцію на моїй правій нозі врешті-решт. Це ж наче виглядає природнім для мене? Я ж кидаю дропкік прямо з місця, то чому б це ж не робити і з канатів? Це було тяжким рухом, може ? Для мене взагалі ні, найважча частина це балансування на канатах під час міссіл-дропкіку.

То ж давайте я трохи розповім, як це відбувається, про сам дропкік і чому це було легко. Кожного разу, коли я підстрибував і видавав дропкік з рингу, то ніколи не бив опонента по обличчю. я перегортався і падав на руки. По факту, я завжди після стрибка впирався правою ногою у груди опонента.



І використовуючи це, я міг зкрутити моє тіло, і контролювати приземлення. Я приземлявся на руки, і падіння проходило легко і красиво в більшості випадків.



Але це не працює з міссл-дропкіком. Під час міссл-дропкіку я спрямовую свої ноги до настілу ринга. А потім....



Ніч за ніччю це була біль, яка лише зростала… Уявіть, що ви взобралися на канати. І потім ви падаєте прямо на одну й ту саму ногу з ціх канатів.



І це ось те саме, що я робив ніч за ніччю… Це причина того, що у 2005 році я мав операцію на свої колінах. Вони зазнали багато пошкоджень, не структурних. Через що хрящі в них мали вичистити, і це через отой самий міссл-дропкік чотири чи п’ять разів на тиждень.

Я дещо маю, що розповісти про те, які прийоми приймати найболісніше. І я вам це розповім якось наступного разу. Сподіваюся, розповідь вам сподобалася.

⚡ Свіжі новини в Telegram-каналі, наш новий проект LEGкомысленный RUSev

Крутий контент на YouTube.