Правда з реслерського суду

Мейвен Хуффман
Привіт, хлопці! Мейвен з вами і цього разу я вам відкрию більше реслерської культури за лаштунками у WWE. Я розповім вам про реслерський суд. Також я розповім вам про декілька справ, з якими я був знайомий. Про те, чому б вам не хотілося бути притягнутим до цього суду. Про покарання, якщо вас визнають винним. І також, доводжу до вашого відома, я сам якось був частиною реслерського суду.

То ж! Будь ласка! Тиша в залі суду!

Спершу ви маєте зрозуміти, що це – реслерський суд. І я не можу вам цього пояснити без розповіді, а звідки все це пішло. Датч Мантел, чи, як він більше відомий більш юним фанам, Зебб Колтер дав цьому початок після інциденту з Брузером Броді у Пуерто-Ріко. Якщо ви не знаєте, хто такий Брузер Броді, то це реслер, якого вбили у Пуерто-Ріко після сварки чи з Букером, чи з якимось іншим реслером. Я не впевнений на 100 відсотків, що саме сталося. Датч Мантел після цього зрозумів, що має бути якийсь альтернативний шлях реслерам порозумітися, якщо між ними є якісь негаразди і так з’явився реслерський суд.

Для того що б зробити реслерський суд, має бути захисник і має бути винна…. тобто сторона звинувачення. Тому що кожен, хто шукає правди у реслерському суді, має мати шанс довести свою сторону справи.

Ви можете спитати, а які справи розглядає реслерський суд? Це може бути їх позиція у карді, чи якесь непорозуміння у дорозі, може вони забули забрати когось чи підкинути когось, чи зробили щось гидке чи непристойне у роздягальні. Може бути до біса причин, через які хтось звертається до реслерського суду. Але це не може бути надіслано від офісу компанії ні яким чином, ні з якого боку. Вінс доволі часто тримався осторонь цього та дивився з посмішкою на той факт, що справедливість відновлено, але справедливість, яку він шукав, була просто констатацією фактів.

Звісно в суді реслерів не було молотка та мантій та звичного нам залу суду. Він засідав у роздягальні, можливо у буфеті чи у ложах якого залу, де мали проводити шоу. Більшість людей, яких притягали до цього суду, вважають це зовсім не приємним місцем. Багато разів сторона яка захищалася, намагалися прикрити якісь свої дії чи сторона звинувачення намагалася щось втримати в таємниці, щоб не доводити це до реслерського суду. Ви ж розумієте, що якщо ви маєте захисника то мати справу доведеться і з прокурором.

В мій час перебування там прокурором зазвичай був Фарук (Рон Симмонс) та JBL (Джон Бредшоу Лайвфилд). І завжди, маю на увазі, кожного разу, коли хтось приходив на засідання реслерського суду під час мого перебування там, людиною, якій довірили суддівську мантію, яка керувала всім цім процесом, був Трунар. Перед ним, наскільки я це розумію, це місце належало Андре Велетню, тому що він теж свого часу був лідером роздягальні. Але я не можу стверджувати це на сто відсотків.

То ж як тільки хлопці чули, що розглядається справа у реслерському суді, кожен з них припиняв робити те, чим він займався, прямували до роздягальні чи того місця, де проводився реслерський суд, та займали кожен своє місце. Трунар зазвичай займав місце перед ними, і хтось, хто мав захистити свій бік справи, був із позивачем. Сторона звинувачення також займала свої місця, готуючись висунути звинувачення(як вже я казав, це в мій час були або Фарук, або JBL).

Питання, яке тут виникає саме собою, чи були реслери, які стояли вище цього суду, та були йому не підсудні? Хоча це ніколи не звучало і не стверджувалося за лаштунками, особисто я не міг уявити під судом Трунаря, хто був головою цього суду у ньому. Також я не міг уявити і не бачив у цьому суді Тріпл Ейча, Стіва Колдстоун Остіна, Шона Майклза чи Рока. Жодного разу я не бачив їх у цьому суді. Тому що якщо ви приносите стільки грошей компанії, скільки приносять вони, ви отримаєте особливе ставлення, привілейоване ставлення. Тож для кращих з кращих, реслерський суд, можливо, не був чимось важливим. Але для хлопців рангом по нижче, для лоукарду чи мідкардерів, таких як я, реслерський суд завжди був чимось, з чим варто рахуватися.

Як я вже казав, кожного разу, коли засідав цей суд і ми знали, де буде засідання, ми розуміли дві речі. Перша, той, хто пожалівся, вже був у цьому винним. І це просто шлях це довести. І друга. Двадцять чи тридцять хвилин ми можемо просто почілити, просто розслабитися. Реслерський суд був задоволенням для всієї роздягальні, крім тих, хто був залучений у цей суд.

Однією з причин, чому ви б не хотіли позиватися до реслерського суду, це те, що безсумнівно особиста, дуже незручна для вас інформація буде розголошена для усієї роздягальні. Ну а якщо це стане публічно відомим там, то й автоматичне стане відомим і всьому світові, знищивши вашу приватність. Це могли бути безліч речей, наприклад інтрижки дорогою, сварка через гроші, і ви не хотіли б що б про вас склалося враження що ви дріб’язковий до цього, чи може інформація про те що ви поскаржилися у офіс про вашу позицію в карді. Ви ж не хотіли б, щоб люди довідалися, що ви вважаєте себе недооціненим, тому що можете після такого взагалі не приходити на шоу.

Якщо ж ви висуваєте звинувачення, ви маєте завжди враховувати, що протилежна сторона не має на вас жодної приватної інформації, і ця інформація такою і залишиться для роздягальні. Тому що знає роздягальня – дізнається і весь світ.

Деякі з ціх справ стали легендарними, маю на увазі, ви можете про це прочитати будь де. Але завжди гострим лишалося питання, чи ваша особиста інформація у безпеці. Враховуйте, що реслери не мають щось на зразок VPN для реслерів, щоб гарантувати собі цілковиту безпеку таксової!

Перш ніж я розповім вам, чи притягали мене до реслерського суду, давайте трохи розвіємося і я розповім вам про кілька справ, з якими я знайомий.

Легендарний рефері та у минулому генеральний менеджер Smackdown, Тедді Лонг, почав отримувати специфічний товар для чоловіків і, зрозуміло, пропонував це хлопцям, яким це могло стати у нагоді. Це ніколи б не стало проблемою, це ж зрозуміло, що нам усім потрібен підробіток де тільки ми можемо його знайти. Але проблема виникла, коли люди дізналися, що Теді отримував його задарма, а хлопцям продавав з великою націнкою, таким чином отримуючи 100 відсотків прибутку. Пам'ять мене в цьому питанні підводить, я не пам'ятаю що за пеню було призначено Тедді або чи покаявся він, але в такому питанні просто покласти прокурорам (JBL та Рону Сімонсу) пару пляшок за їх бажанням було б достатньо, що б вони просто закрили на це очі.

Ще одна реслерська справа, яка може бути вам не знайома, пов'язана з Еджем та Крістіаном та спеціфичним письменником Брайаном Горвиц, якому належить пара маловідомих гумористичних книжок. Казали, що Едж та Крістіан отримали свої місця у карді через те, що використовували сцени з тих комедій задарма. Чесно кажучи, я в це жодним чином не вірю. Тому що це трапилося більш ніж двадцять років тому, а Едж та Крістіан все ще знаходяться на вершинах нашої справи. Вони б досягли успіху і без цього. Але! Їх потягнули через це до реслерського суду. Через таку дурницю, як якась гумористична книжка.

Був також один кейс в мій час, який я запам'ятав накраще. Він стосувався хлопця, якого, на мою думку, просто і без церемоній засудили – Mохаммада Хассана. Якщо згадати 2003 рік, США у війні з Близьким Сходом. Дебют Мохамада Хассана стався у 2004 році, і його гіммиком було відігравати ірано-американця, який страждає від переслідуваннь його іншими американцями, і в своїх спічах він виступав проти упередженості, яку, за його відчуттями він відчував проти себе. Наголошую! Це персонаж, це сценічний гіммик, який йому надали, і, на мою думку, це один з найважчих гиммиків у світі для того, що б його притримуватися. Але не це привело Mохаммада Хассана до реслерського суду. Що привело його до реслерського суду, це використання його фінішера.


Мохаммад використовував версію верблюжого затиску(camel clutch, кемел-клатч) як фінішер. Це був його фінішер і він, як і усі реслери, хотів його захистити. Батько Едді Герерро винайшов верблюжий затиск. Мохаммад просто вшановував таким чином Залізного Шейха, який також використовував цей затиск, і думав що це розумно, подбати про таке заздалегідь. Мене там не було, і я не знаю, яка саме розмова відбулася, але, скоріш за все ,він зустрівся з Едді і попрохав його не використовувати цей прийом, намагаючись таким чином подбати про свій фінішер. Мохаммад не знав, що цей рух винайшов батько Едді, і тут же про це дізнався, коли Едді відповів йому на це щось на зразок «Ти взагалі маєш цей фінішер тому що його винайшли в моїй сім’ї». І Хассан, якому і так доводилося тяжко серед реслерів, отримав проблему з таким шанованим реслером усіх часів, як Едді Герерро, просто не мав іншого виходу, як звернутися до реслерського суду. Це був день запису, і як завжди в такий день, суд зібрався одразу біля буфету і там зібралися усі. Чесно кажучи, моє симпатії були на стороні Mохаммада. Йому нав’язали дуже, дуже тяжкий гіммик. З таким гімміком не просто працювати не лише з фанами, але й з реслерами за лаштунками. Я не пам’ятаю точно, що за покарання призначили Хассану, але через сім місяців WWE його позбулося, чого, на мою думку, більш ніж достатньо.

Ну і перш я вам розповім, чи був я під цім судом, я хочу надати власну думку про цей суд.
Чи було це добре для реслерів або навпаки, погано? Чи був він й справді необхідним чи це був просто шлях булити та троллити молодих талановитих реслерів?

Ну, на мою думку, реслерський суд це необхідне зло. Що я маю на увазі під цим? Якщо ви подорожуєте з людьми більш ніж 300 днів на рік, ви будете мати з ними сварки і конфлікти. І має бути щось, має бути якийсь механізм, що захистить кожного, що змусить людей притримуватися хоч якихось розумних рамок поведінки. В мій час реслерський суд виконував саме цю функцію.
Гадаю, що саме так і бачив це Датч Мантел, коли реалізовував його. Реслерський суд дозволяв глузувати з інших, легко розбиратися з непорозуміннями на якісь нестримані ремарки, чи якимись нещасними випадками на дорозі без того, що доводити це до офісу. Повірте мені, реслерський суд це набагато кращий варіант ніж отримати дзвінок у вівторок від Джонни Ейса з повідомленням, що ваші послуги більше не потрібні WWE і про це я розповім вам ще окремо. І в цей же самий час суд не завжди був прям таки злом. Це було завжди весело, завжди щось на зразок розваги, коли я його відвідував. Можливо тому, що мене до нього жодного разу не притягали, але одного разу я був дуже близький до цього.

Уявіть собі, ми в Лондоні. Після нашої першої подорожі через океан. І за день до нашого вильоту додому я з кількома хлопцями, скоріше за все дозволив собі набагато більше, ніж це того вартувало. Я розумів що наступного дня нам треба лише заскочити на наш літак і полетіти додому, тож я прогулявся і дуже добре провів час тієї ночі. Наступного ранку, до мого сорому, я все ще спав, коли як було 20 хвилин до того, як усі повинні бути були у лобі. І знаєте, хто мене врятував? Дівон Дадли. Дівон, знаючи мене, сказав, що він впевниться у тому, щоб я був там, де маю бути. Він розбудив мене. Я розплющив очі, гадаючи що ще маю час на душ. Під час того, як він складав мою валізу, Дівон рявкнув, що нема часу на душ, що ми вже за 20 хвилин маємо бути в лобі.

Як тільки ми дісталися лоббі, як гадаєте, хто був першим, кого ми зустріли? Звичайно ж, Джей Ар( JR), Джим Росс! І я все ще пам’ятаю і сміюся з того, що як тільки Росс двинувся у нашому напрямку, Дівон поклав мені руку на спину, згріб як котятко, по суті, нахилився до мого уха і сказав мені заткнутися. Джей Ар пройшов повз нас, промовивши «Привіт, Мейвен, привіт, Дівон». Я кивнув головою і Джей Ар минув нас, скоріш за все відчувши слабкий аромат «Джек Деніелс» з мого подиху, але я точно не поводив себе прям огидно. І це лише тому, що Дівон врятував мене того ранку. Хоча я ніколи не був притягнутим до реслерського суду, це було б в біса краще ніж той, до якого мене притягнули. І про це я розповім вам якось наступного разу!